МЯУ-МЯУ mephedrone Берёзовский

Смотри, ребятки, подтягивайтесь, я сегодня расскажу вам о своих непростых приключениях в школе, когда я была на вершине своей адреналиновой жизни. Готовы оторваться? Тогда держитесь крепче, потому что начинаем! Сама идея забиться под завязку и заодно заклеить мозги всем вокруг появилась у меня совершенно случайно. Мой друг, ну, скорее наркогурман, поделился со мной своими закладками на мефедрон. В общем, я не могла отказаться от такого адреналина и решила зайти в наркотический рай, который называется "даркнет". Естественно, я разузнала все о прокладках и как попасть туда. И вот, в один прекрасный день, я сидела перед компьютером, мелькающие страницы моего даркнета на экране создавали особую ауру. Я встряхнула своим пальчиком сигарету, прикурила спичкой, вдыхнула сигаретный дым и забралась в одну из тех запретных закоулков интернета. Ах, эта умиротворенность, когда ты знаешь, что находишься на грани между светом и тьмой. Очарованный моим смелым походом, я решила полагаться только на себя и никому не доверяла. Ведь в нашем "магазине" даркнета можно было найти все, что только пожелаешь. И вот, моя первая покупка - шуруп, он же первитин, в руках. Было страшно, но так волнующе. Я просто не могла поверить, что я держу это в своих руках. Как только мой заказ был у меня, я поняла, что я должна что-то сделать с этим. Не могла же я сидеть и загонять в себя всю эту скорость дома. Мне нужно было найти место, где можно было погрузиться в этот безумный мир, не боясь попасться на глаза учителям. Идея пришла ко мне сама собой: школьный архив, он же моя личная "дорога" в рай. Все эти пыльные книги, которые никто кроме учителей даже не трогает, там точно никто не заметит, что я малость зависнула. Все они думали, что я просто отточу свои навыки охоты на информацию, но на самом деле я была в довольно непростой позиции – моя дорога между строками была гораздо необычнее. И вот, наступило утро. Я пришла в школу, улыбаясь до ушей, с сумкой, забитой шурупом и дорогой. Мне было так весело, что я даже не заметила, как учитель прозвал меня к доске. Стоило мне приступить к решению задачи, как моя выцветшая подруга заметила у меня на руке след от шурупа, который, естественно, сказался на моей пятерке. Но что тут можно сделать? Какой шуруп без следов? Тем временем, я продолжала веселиться, направляясь в архив. День за днем я проводила там больше времени, чем в классе, переворачивая страницы и забиравшаяся в мир моих нарконожей. Школьные дни превратились в мою зону комфорта, где я могла забыться и быть самой собой. Но, как ни странно, со временем я поняла, что одних шурупов уже недостаточно. Они стали неактуальными, ведь теперь я стремилась к новым ощущениям и экстазу. И в итоге, я нашла свой новый способ погрузится в безумство – барбитураты и кодеин. Говорят, что они могут дарить намного более яркие цвета, чем шурупы. Вот так, детки, я проводила свои школьные дни, веселясь на полную катушку. Никто и не догадывался о моих тайных похождениях. Я была настоящей комиком-наркоманом, а моя школа стала моим адреналиновым площадкой. Однако, как говорится, все хорошее когда-то заканчивается. Мои школьные годы подошли к концу, и наступило время протянуть руку другим поколениям, чтобы они могли насладиться всей этой безумной жизнью, которую мне довелось испытать.

Але, покажусь я вам шо теж тут мала! Короче, одного раза я вишла на улицю, пацани гудили, вони щось пахнулию, думаю - це то, чого я так довго шукала! Мефедрон, друзі, закладка з неба! Ну і одразу запила, не думуючи, що буде далі.

Чекнула я циклодолить і вмазалася в цю хімію вже повністю. Вчасно я також запила окси - на всі головні! Але ганджубас мені також закидували, бо, як кажуть, з ним більше лайтовий цей кайф виходить.

Одного разу я вирішила дома побазарити трохи з башки. Відчула гарну вібрацію моєї карти та шматка наркотику. То було щось особливе, таке, що не побачите в звичайному житті. Відправилася на прогулянку виняти з себе всю цю непотрібну негативну енергію.

Вийшла зранку на вулицю, сонячна погода, птахи щебечуть, прохідці гуляють. І все це стало для мене карамельним сном. Залазила на вершечки дахів і нюхала мою закладку. Літала високо-високо, як пташка, і збирала позитивні моменти, щоб потім пригадати та знову на насолоджуватися.

А потім, трапилось щось незвичайне. Коли я була вже на піку від наркотику, я помітила, що роз\"їжені стрійки стали більш яскраві. Кольори були насичені, емоції були на вищому рівні. Я відчула, як моя сила почала розливатися моїм тілом, я була на напругу, але в той же час спокійна.

Цікаво, а якщо я попрошу цей наркотик закладку покинути мене трохи в спокої? Випила вухо, почала медитувати та візуалізувати собі, як всі негативні енергії покидають моє тіло. А потім почула, як щось в мені зазвучало. Моя душа почала співати! Ну, це було щось неймовірне! Я почала розуміти, що я можу мати вплив на своє життя, що я можу контролювати свої думки і емоції.

Так почалася моя магія. Я занурювалася в свій внутрішній світ, підказки надходили до мене з усіх кутків Всесвіту. Я вчителювалася учнями, для кожної проблеми знаходила своє рішення. І все це наркотик спровокував!

Порада	Або вибачення?
Постійно циклодолити?	Варто до речі - затягнуто. Ти багатий на запаси?
Запасіться оксами	Стійко триматися, хлопці. Якби вас затягнуло, буде вам важко одному.
Ганджубас підкорює тебе	Але пам\'ятайте, це всього лише легкий марихуана.

Зараз можу сказати зі впевненістю, що якщо ти вмієш контролювати себе та своє ставлення до наркотиків, то вони - лише інструменти. Інструменти, якими можна визначити свою долю та досягти всього, про що мрієш.

Та й взагалі цей весь процес добирається до завершення. Я почала відчувати, що меф не дає мені того, чого вимагаю від нього. Я стала більш розумною і зрозуміла, що це лише тимчасове задоволення. Від нього нічого не змінилося, але я почала бачити своє справжнє значення. Я зрозуміла, що моє щастя не може залежати від наркотиків.

Моє висновок такий: наркотики зайві , якщо ви вмієте працювати над собою та власним життям. Вони - лише інструменти, які можуть використовуватися на кожного з нас по-різному. Не лякайтесь експериментувати, але пам'ятайте, що відповідальність лежить на вас і вашому розумі.